Сльози
Olena Кim
Серед дощу сховати можна сльози. Моє життя-то сонячне,то люті грози. А в снах моїх, мовчать, мов таємниця, Дівочі загадкові очі. Хоча вже стомлена давно Та все ж шукає щастя - де воно? Я так втомилась від кошмарів, Уві сні і наяву. У світі спокою давно немає, Я знову блукаю в дежавю. Стихай,тривога в моїй голові І дай хоч трохи відпочити. Щодня і щоночі-я в неволі Не знаю,як думки ці вкоротити.
2025-06-26 21:53:13
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Марі Жаго
Добре, що можемо самостійно керувати своїми думками і обирати що думати, хоча іноді це буває дуже важко🤍
Відповісти
2025-07-04 07:47:17
Подобається
Інші вірші поета
Київ за три дні Душа... Моя Україна Тривожні думки
Інші поети
Maks Skalozub
@Max_Skalozub
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11521
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1990