Сльози
Olena Кim
Серед дощу сховати можна сльози. Моє життя-то сонячне,то люті грози. А в снах моїх, мовчать, мов таємниця, Дівочі загадкові очі. Хоча вже стомлена давно Та все ж шукає щастя - де воно? Я так втомилась від кошмарів, Уві сні і наяву. У світі спокою давно немає, Я знову блукаю в дежавю. Стихай,тривога в моїй голові І дай хоч трохи відпочити. Щодня і щоночі-я в неволі Не знаю,як думки ці вкоротити.
2025-06-26 21:53:13
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марі Жаго
Добре, що можемо самостійно керувати своїми думками і обирати що думати, хоча іноді це буває дуже важко🤍
Відповісти
2025-07-04 07:47:17
1
Olena Кim
@Марі Жаго якую за коментарій
Відповісти
2025-12-29 07:04:40
Подобається
Інші вірші поета
Ніч Напевно Перемога дитинча
Інші поети
Tiffany
@Aphrodite03100224
Natasha T Chirume
@_natashatchirume
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2561
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5228