Мене вже не спасти
леся маркiв
(18+)
Я вже не варта порятунку Мене вже не спасти В пекельній лаві моє місце Вже є давно готове Бо всі мої гріхи Мене до пекла приведуть Бо я не хочу жити Та й не маю сили Я боротися зі злом А зло повсюди й скрізь Чатує над душею Тому душа є чорною моя Бо злою є на весь цей світ Я без кінця і краю Бо лють мене з'їдає І не маю вже добра Ні в серці ні в душі Не маю крихти милосердя А лиш один у мене егоїзм Чому все так й сама не знаю Чому настільки злою стала Що навіть крапельки любові У душу свою я впустити не бажаю Що навіть трішечки тепла впустити До серця свого я не взмозі Впустити і забути все Що є погане у житті Ні я не здатна це зробити Без любові в серці і віри у душі Там посилився відчай й страх І їх мені вже не здолати Я вже втомилась від війни Бо битва ця є нескінченна Добро зі злом воюють у мені І вже не вибратись мені Із того замкненого кола
2021-04-06 16:30:18
5
0
Інші вірші поета
Господи за що Ти так зі мною Прости нам Господи Така вона моя Любов Це почуття таке
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Thomas Agud
@thomasagud
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3714
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1645