Така вона моя Любов
(18+)
Любов це така штука Яка приносить лиш безвихідь Любов це пекельні муки Що спотворюють наш світ Любов це почуття Яке знищує нас з середини Любов це така штука Яку ніколи не пізнаю Колись закоханість була Та її розбили й знищили Всі ті кого можливо я любила Тепер у моєму серці Лиш одна розруха Одна лиш темрява в мені Пітьма і злоба там у серці В душі моїй одна лиш злість І вже нічого не змінити Не поміняти на любов Зі зла добро вже не зробити Вже демона на ангела перетворити Стане не підсилу геть нікому Я злобне і колюче стерво А не лагідне і ніжне кошеня Я та яка не вірить у любов Не йме вже віри у кохання І хоть би хтось не намагався Це почуття вже мертве Любові вже не має у мені Я вже не знаю про кохання І більш уже не хочу  знати Мені вже без любові тої На світі що створила я собі Живеться легше й спокійніше Там за стіною снігу й льоду За полум'ям із пекла мого Так я стіну собі створила Відгородилася від всього світу нею Бо як інакше вижити мені На цьому злому світі Якщо цей світ розбив і знищив Мене він зруйнував і розтоптав
2021-03-08 12:37:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5402
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4477