О Соколе
О Соколе!
Могутній пташе,
Скажи мені одну лиш річ.
Бо ти у небі,
І летиш високо.
Про все ти бачиш,
З висоти своєї.
О Соколе!
Ти розкажи мені,
Як там земля моя.
Як там країна,
Ти ж все бачиш,
Із голубих небес.
Ти Соколе!
Про все мені повіч.
Бо я на тій землі,
Хоть і живу,
Та нічогісінько не знаю.
Як там на сході,
Як на півночі і півдні.
Ти Соколе!
Мене почуй мій друже,
Що я лише про захід знаю,
Бо живу на заході у Львові.
І знаю лиш одне,
Що ми живемо,
На рідній батьківській землі.
Та Соколе!
Вона нам не належить,
А тим панам, тим олігархам,
Що все гребуть під свою лапу.
Бо все їм мало
Хоть й живуть вони в розкошах
В незмірному багатстві
Тим часом як народ,
Живе у злиднях й бідах
А деколи й в кричущому убогстві
Та Соколе!
Скажи ж ти мені брате,
Рідний сизокрилий пташе.
Допоки будем ми,
От так у злиднях жить.
Допоки будем ми,
Це все от так терпіть.
О Соколе!
Невже не можем,
Ми повстати й збунтуватись.
Невже не можем,
Дати бій тій клятій владі.
Що допустила весь оцей бедлам,
Що дала волю бандюгам,
Убивцям і злодюгам.
О Соколе!
Ні ми не можем,
Бо скували нас.
Ті кляті олігархи,
І люд залежний є від них.
Загарбали усе що було цінне,
А решта що не потрібне було
Зруйноване й забуте.
І бідний став народ,
При такій то злобній владі,
Що вже й не може,
Голови підняти від землі.
Бо схилена вона до долу,
Під тягарем буття земного.
Від скрут буденних,
Від життя нудного.
О Соколе!
Ти ж знаєш друже,
Прийде час блаженству.
Народ прокинеться від сну,
І розірве ті всі кайдани,
І взбуреться увесь наш люд.
О Соколе!
Повір мені я знаю,
Я вірю в те що говорю,
Я відчуваю той прихід спасіння,
Надії в краще майбуття.
Прийде той час,
Коли країна стане ,
Прекрасною й квітучою,
Багатою і вільною від пут.
О Соколе!
Ти ж знаєш,
Що усе це буде,
Ти ж сам це відчуваєш.
Цей ураган, цю бурю,
Там у повітрі в небі.
Так вона буде,
Народ повстане із колін,
Геть з себе скине те ярмо.
Й відродиться із попелу,
Постане нова й сильна,
Моя країна Україна.
2021-03-12 09:02:26
0
0