не прийнята.

Ліля Галка

вона пила вино наче випивала сум її майже не цікавило кіно і вставала вона пізно, тому не заставала росу їй було ні з ким ходити у бар вона забувала, що таке близькість малювала квіти на запотівших вікнах і їй постійно було слизько вона весь час тренувала мізки наче всіх тих знань які вона вже запихала навіть в кишені куртки ніколи не було вдостань вона ставала все краща сильніша, розумніша, стильніша, красивіша, вільніша, простіша, складніша, ніжніша, холодніша, вона ставала далека, близька скромна, розкута спокійна, дика гола, взута і вона пила вино наче випивала весь свій сум і ніяк не могла знайти те місце, де була б достатньо така, як їм потрібно

2020-05-07 15:04:21

2

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3560

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208