маніфест свободи.
Ліля Галка
думаю, одного дня я сяду в потяг з квитком в один кінець знайду якусь роботу в тому місті орендую ліжко в хостелі у номері 10-містному буду їсти банани на сніданок і макарони на обід пити розчинну каву забувати хліб у тостері ⠀ перестану багато від себе хотіти і старатися роботи так щоб мною пишалися рідні перестану зважати на правила і буду любити того, кого вмію ⠀ не житиму за стандартами і вивчу нарешті закони прочитаю конституцію писатиму вірші і слухатиму музику перемикаючи треки на середині ⠀ я буду поганою дитиною але буду хорошою дитиною буду собою без засторог і очікувань ⠀ буду гуляти по ночах раз чи два бо мені не дуже сподобається ⠀ буду забувати їсти овочі і зрідка купуватиму фрукти сумуватиму за друзями в інших містах ⠀ я буду тут і буду зараз забуватиму про час і не встигатиму бути пунктуальною ⠀ і все це можна робити в місті де живу зараз і я навіть почну по трохи вчитися але скажіть мені хіба ти на своєму місці, коли боїшся тут любити? ⠀
2020-05-07 15:01:39
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
I N F I N I T Y
Враження: Проймає до кісток Критика: краще б було з рифмою, а в кінці все правильно , але щось не так Висновок: ти молодець!
Відповісти
2020-05-07 15:11:09
Подобається
Інші вірші поета
вперше. не прийнята. вона. залишатися.
Інші поети
Lovely Heart
@LovelyHeartForever21
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13461
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1595