маніфест свободи.
Ліля Галка
думаю, одного дня я сяду в потяг з квитком в один кінець знайду якусь роботу в тому місті орендую ліжко в хостелі у номері 10-містному буду їсти банани на сніданок і макарони на обід пити розчинну каву забувати хліб у тостері ⠀ перестану багато від себе хотіти і старатися роботи так щоб мною пишалися рідні перестану зважати на правила і буду любити того, кого вмію ⠀ не житиму за стандартами і вивчу нарешті закони прочитаю конституцію писатиму вірші і слухатиму музику перемикаючи треки на середині ⠀ я буду поганою дитиною але буду хорошою дитиною буду собою без засторог і очікувань ⠀ буду гуляти по ночах раз чи два бо мені не дуже сподобається ⠀ буду забувати їсти овочі і зрідка купуватиму фрукти сумуватиму за друзями в інших містах ⠀ я буду тут і буду зараз забуватиму про час і не встигатиму бути пунктуальною ⠀ і все це можна робити в місті де живу зараз і я навіть почну по трохи вчитися але скажіть мені хіба ти на своєму місці, коли боїшся тут любити? ⠀
2020-05-07 15:01:39
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
I N F I N I T Y
Враження: Проймає до кісток Критика: краще б було з рифмою, а в кінці все правильно , але щось не так Висновок: ти молодець!
Відповісти
2020-05-07 15:11:09
Подобається
Інші вірші поета
дівчині. вона. свободи. вперше.
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2524
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12385