Нарцис
Linxi Sile
Всі думають цей вірш про квітку, Але нажаль то є брехня. Це буде розповідь по хлопця У якого все життя біда. Усіх цей парубок бісив Хоч гарну вроду він прийняв. Але характер у хлопчини Що плачуть навіть конюшини Він є таким твердим як камінь Що він нікого не кохав. Ні з ким він дружби і не мав. Але всередині себе Він мав багато то й проблем, Але на це є всім всерівно. Бо це проблема є його, А не іншого кого. Сидить хлопчина у коморі І плаче гірко сам один. Тому що завтра треба встати І показати інше я. А ввечері гірко співати Від свого гіркого життя.
2023-08-21 10:16:38
1
0
Інші вірші поета
Лиш час Ніч кота Міраж Кінець терпіння
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Merian Varner
@merian_varner
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1984
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12157