Лиш час
Linxi Sile
На дворі тільки сутеніє, А за вікном щебече птах. Сидиш ти в ліжку і лиш мрієш Про життя гарне ніби в снах. Немає в тебе ні бажання, Ні часу щось зробити там Де твої мрії пробувають. І там де є твоє життя. Ти думаєш лиш про майбутнє. Лиш школа, коледж чи робота. І це усе що в тебе є. Але подумай ти про зараз. Про те що в тебе є уже. І зрозумієш що майбутнє не так важливе, як це все. Ти зрозумієш що ось зараз. Твоє життя не ідеал. І справді може лише здатись Що це лиш тимчасово, так? Але чи вірите ви в це? Можливо треба щось міняти. І не в майбутньому твоєму, А те що зараз робиш ти. Бо тільки зараз є ще шанс Зробити те що відкладав. Але це все ж твоя дорога. Твоя лиш думка і твій шлях.
2023-08-21 10:13:59
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Життєво
Відповісти
2023-08-21 17:59:58
Подобається
Інші вірші поета
Лише кіно Лиш глибина Кінець терпіння Ніч кота
Інші поети
Yaroslav
@voditel_sudby
Black flower
@_Black_flower
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2526
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12658