213.

Людмила Баглай

✍🇺🇦🙏🏻 Ти пробудився від снарядів, Що розривались уві сні... Твоє серденько калатає, Ти повернувся знов туди... Де луплять орки підло з градів, Руїни залишивши по собі... І скроні так тобі стискає, Від того жаху, що ти пережив... І невимовний страх і біль, Твоє маленьке тіло огортає... І миттю заховатись хочеш ти , Від чорних спогадів війни... Вони щоночі повертають, Тебе, де кров і сильний плач... І навіть тут і зараз відчуваєш, Як тебе катує, той нелюд і палач... 06.11.2022

2023-01-29 10:32:43

Інші вірші поета

238. Моя УКРАЇНА 192. 214.

Інші поети

Віка Танчин

@nichna

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

Божевільний

@KarpovychD

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13041

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1838