Божий сором
Колись, мене спіткає Божий сором За всі мої прийдешнії діла Тоді я придивлюся, а за рогом Чекатимуть на мене два чорта Ах, два чорта! Один з косою, інший більш убогий В його руках лише уживаний буквар Напевно, буде вчити мови, до знемоги А може й бити їм, чорт його зна. Чорт його зна! Я не злякаюсь, їм вже все відомо Я не збираюсь через них палить мости Підніму лоба аж до стелі дому І хай ідуть, ті два чорта під три чорти! Під три чорти! Вони, мабуть, були у пеклі головними Казали, щоб потер їм спинку Сатана Бо на мій погляд і святі мотиви Ті два чорта казали чорта з два! Ах, чорта з два! Впізнали миттю поміж всього люду Невинне, біле, підбродивше немовля Давай хапати хто за ногу хто за руку Нема в чортів тих такту ні чорта! Ах, ні чорта! Казали, їх постійно кликав Настільки часто, що вже набридав Молився щоб навідались з візитом Бажав я аби чорт мене побрав! Чорт би побрав! Втягнули мене разом до собору Відкрилась поміж фресками діра Полізли звідти жителі садому А разом з ними різна чортівня! От чортівня! Заповнили ущент усе навколо Діра поміж усіх світлішою була Гасали, формували сьоме коло Чекали всі на сотого чорта! Ах, сто чортів! Чому ж мені пошана така дика? Чому до мене лізе той бомонд? Я ніби все життя нікого і не клика А той чорт лізе один чорт! Ах, один чорт! Літає, роздивляється в соборі Вуглем малює роги всім святим За ним плетется дівчина поволі Ковзає по маківці чоботьми Ах, лисий чорт! Підбіг до мене, сучий сину Схопив за комір, потягнув без слів Бач, віднайшов мені дружину Бач, забирає жити до чортів! До чорта все! Боровся я, нам заздрили каліки Махав руками, бив по голові І клаптя не лишив йому печінки А він все ніс мене немов у сні! Чорт забирай! Якби мармур не мав і бороздинки Той чорт мене би не спита: "Чого пручаєшся, коли постійно клика? Невже, не мріяв мати чортеня?" Маленьке миле чортеня. До біса цей спектакль у три дії До біса цей супротив вівтарю Я може про нього колись і мрію Але з чортами справи не веду! До біса всіх! Згадав молитву Божу, від застуди Частину вигадав, частину відтворив Промовив тихо, пошепки у груди, Раз кліпнув і позбувся тих чортів. Амінь. 30.06.2023
2023-09-12 00:08:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1098
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844