Частина
Я поспішав, хоч він мені не вірив, Рисачив пузом по морському дну. Ніхто не знає де мій світ погинув. Ніхто не знає де я з рештою помру. На глибині, під рифами, між крабів, Лежав мій сьомий прототип. Чого йому схотілося до раків? Чому пірнув у саму глиб? Невже вода йому рідніше? Невже не поважає плин? Невже пісок йому тепліше, Людських, приборканих обійм? Останній раз, як доторкнувся, Він жестами мені махай: "Мені, і так, доволі сумно, Хоч ти, мені, не набридай" І згодом, я його покинув, Забракло кисню нам обом. Так болісно втрачать частину! Чому б не вмерти загалом? 09.06.2022 pic: https://twitter.com/0010_777
2023-09-14 20:40:37
1
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9002
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2608