Частина
Кирило Сорока
Я поспішав, хоч він мені не вірив, Рисачив пузом по морському дну. Ніхто не знає де мій світ погинув. Ніхто не знає де я з рештою помру. На глибині, під рифами, між крабів, Лежав мій сьомий прототип. Чого йому схотілося до раків? Чому пірнув у саму глиб? Невже вода йому рідніше? Невже не поважає плин? Невже пісок йому тепліше, Людських, приборканих обійм? Останній раз, як доторкнувся, Він жестами мені махай: "Мені, і так, доволі сумно, Хоч ти, мені, не набридай" І згодом, я його покинув, Забракло кисню нам обом. Так болісно втрачать частину! Чому б не вмерти загалом? 09.06.2022 pic: https://twitter.com/0010_777
2023-09-14 20:40:37
1
0
Інші вірші поета
Доля митця Мовозбур Повсякдення Громадяни
Інші поети
Liv
@L_Iv
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3775
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1687