Депресія/Депривація
Я не знаю Воно крутиться вертиться Нескінченна спіраль Надламана навпіл і розбита упоперек Найцінніша з усіх моїх вад Як же не зручно Залишатись на самоті Думка за думкою Думка за думкою Думка у колі незнайомих слів Слів Цих диких тваринок Ланцюга фонетичних полів Перший барвінок Другий сніжинкою впав восени Будьте ласкаві, налийте кави Кухоль мій на столі Дна немає, верх запаяли Порожнеча За вікном ліхтарі Світять Мерехтять Урочисто вітають мою волю до пізнання Блиск трамвайних рейок Глиняна Артеміда Пластмасова бочка сміття Мене не приваблюють числа Естетично хаотичні Панарабські посланці Переспілий плід юності падає на моє обличчя і ламає ніс Я не відчую, як має смердіти сумління Совість нагадує троянди шип Легкий західний вітер підіймає шквал голубів Символ миру, еге ж? Єдиний здатен розфарбувати білий прапор у колір лайна Роса конденсує надію на теплий світанок Зранку зійде Сонця блакить Невже так складно не хворіти у свої вихідні? Сон розчиняє буденності фінітний мотив Кава без цукру буває смачною Про чай і мови немає — це гріх Тягнуться вервечкою сиві нитки Аріадни Паноптикум формує незв'язний клубок Як навушники у кишені джинсового жакета День за днем без зусилля нічого не вартий Я крокую до своєї мети Повз відгомін минулого Епітафія: "Він намагався зрозуміти світ, хоча навіть себе зрозуміти не здатен" Заповіт буде короткий: "Сторінка навмисно залишена порожньою"
2024-09-09 21:32:42
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3140
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5918