Депресія/Депривація
Я не знаю Воно крутиться вертиться Нескінченна спіраль Надламана навпіл і розбита упоперек Найцінніша з усіх моїх вад Як же не зручно Залишатись на самоті Думка за думкою Думка за думкою Думка у колі незнайомих слів Слів Цих диких тваринок Ланцюга фонетичних полів Перший барвінок Другий сніжинкою впав восени Будьте ласкаві, налийте кави Кухоль мій на столі Дна немає, верх запаяли Порожнеча За вікном ліхтарі Світять Мерехтять Урочисто вітають мою волю до пізнання Блиск трамвайних рейок Глиняна Артеміда Пластмасова бочка сміття Мене не приваблюють числа Естетично хаотичні Панарабські посланці Переспілий плід юності падає на моє обличчя і ламає ніс Я не відчую, як має смердіти сумління Совість нагадує троянди шип Легкий західний вітер підіймає шквал голубів Символ миру, еге ж? Єдиний здатен розфарбувати білий прапор у колір лайна Роса конденсує надію на теплий світанок Зранку зійде Сонця блакить Невже так складно не хворіти у свої вихідні? Сон розчиняє буденності фінітний мотив Кава без цукру буває смачною Про чай і мови немає — це гріх Тягнуться вервечкою сиві нитки Аріадни Паноптикум формує незв'язний клубок Як навушники у кишені джинсового жакета День за днем без зусилля нічого не вартий Я крокую до своєї мети Повз відгомін минулого Епітафія: "Він намагався зрозуміти світ, хоча навіть себе зрозуміти не здатен" Заповіт буде короткий: "Сторінка навмисно залишена порожньою"
2024-09-09 21:32:42
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1865
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2140