Діалог
-Хочеш щось сказати? - Зачекаю. - Може запитати? - Замовчи. - Раз так, то хочеш знати? - Я не знаю І ти сама нічого не кажи. - Чому так сумно? - Не питай. - Тобі від мене шумно? - Не ридай. - Ти сам чому ридаєш? - Не зважай. - Кажеш що не знаєш... Ну то і не знай! - Ти про що? - Тобі не важно. - Ти чого? - Забудь про це. - Невже оце воно? - Мені і так вже тяжко, Просто забудь його. - Кого "його"? Щось не зрозумів. - Тобі не треба знати. - Дивися щоб тебе я не довів... - Та хватить моє серце рвати! Ти з розуму мене вже звів І хочеш ще додати? Я терпіла стільки днів... Не хочу навіть споминати. Я тебе любила! - Я не знав. - Через тебе гордість свою вбила - Я уявлення не мав. - Я в собі образу всю топила - Вибачай, що ввдпихав. - І навіщо я тебе любила? - Дура! Я також тебе кохав!
2020-09-12 14:48:03
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1772
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1950