Непотрібна любов
Якщо ти хочеш знати, Я тобі скажу. Хочеш запитати, Питай, я все прийму! Хочеться поплакати, Плач. Я дам плече. Хочеться висказати... Виливай на мене все! Що б ти не хотів, Я готова все прийняти. І якби в ярмі посів, Я готова руку дати. А на що готовий ти? Навіть не хочеться питати. Що ти не відповіси, Мені не обов'язково знати. Адже знаю я лише одне, Навіть серце біль проймає, Що не любиш ти мене! Твоя рука давно не зігріває... Тошно й тяжко розуміти, Бо віддала б за тебе все, А ти не прагнеш вже хотіти Мою любов й саму мене. Ти в серце мені болісно стріляєш Грубими бездушними словами... Я думаю, ти знаєш, Що вже не закриєш рани. Та ти уже й не знаєш, І раніше ти не знав: Ніколи не казав ти що кохаєш! А я та, хто любов свою тобі віддав. Це був перший дотик, Перший поцілунок, обнімання, Навіть вперше я ділила зонтик В в перше в мене не було вагання. А що ти? Ти все розбив, зламав, понизив І навіть не наважився прийти, Правду ні на краплю не наблизив. Ти грубо й низько Залишив мене одну. Знай, що смерть вже близько, І любові я від тебе більше не візьму.
2020-09-12 14:35:45
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2212
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16485