Multiculturalidad Global
Tu Dios es judío, Tu ropa es china, Tu teléfono es coreano, Tu computadora es estadounidense, Tu comida es multicultural, Tu música es global, Tu arte es universal, Tu conocimiento es compartido, Tus amigos son de todas partes, Tu mundo es un mosaico, Tú eres ciudadano del mundo. ¿Y aún así te sientes solo? La globalización ha traído consigo una mezcla fascinante de culturas, productos y conocimientos de todo el planeta. Cada nación y cada persona contribuye a esta gran red interconectada que llamamos humanidad. Nuestras ropas, tecnología, música, arte, comida y entretenimiento son el resultado de una colaboración. Somos una especie migrante y curiosa que ha explorado, intercambiado e innovado a lo largo de la historia. Hoy en día, más que nunca, estamos unidos por una red invisible que trasciende fronteras y nos recuerda que, en el fondo, todos somos familia en este hogar llamado Tierra. La diversidad es nuestra mayor riqueza y la conexión global nuestro mayor desafío. Así que, la próxima vez que uses un producto o disfrutes de una experiencia multicultural, recuerda que eres parte de una gran historia de intercambio y colaboración. Celebra la diversidad, conecta con el mundo y sé un ciudadano global. Porque al final, todos somos extranjeros y todos somos de aquí.
2024-05-24 20:44:19
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3879
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515