На сторінках

Євгенія Стрельченко

(18+)
На сторінках зайшла в кімнату. І стало темно, так немов Ти не хотіла нікого впізнати, Побачити повсюди кров. Як фільми жахів. Так не буває! Немов у сні, Той хто кохає - убиває І залягає десь на дні Могили. Поруч. На сторінках закрила кімнату. І стало світло, так немов Ти не хотіла нікого чіпати, Побачити повсюди кров.

2021-04-30 12:21:42

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Євгенія Стрельченко

дякую за оцінку 💛💛💛

Відповісти

2021-05-04 13:06:21

Подобається

Інші вірші поета

Остання Білокоса Старенькі й смерть Сизою голубкою

Інші поети

Твой человечек

@lania

ikram tahr

@ikram_tahr

Julia K

@yy_mistress

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6139

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5433