Напитись рікою
Ти впала , немов та зірка
Із небосхилу в забуття.
Десь в грудях засвистіла дірка,
Розміром з моє життя.
Куди ти йдеш,
А я, з тобою?
Напитись з дна рікою?
Лишень, якщо ти потім оживеш.
Ти проросла в мені , немов клітина,
Що хоче вічного буття,
А я всього лиш на всього людина,
Яка ,без тебе, втомилась від життя.
Не те щоб завтра помирати,
Але доки живу, я хочу відчувати ,
Що десь там ,за гранню смерті,
Із пам'яті не будеш стерта.
2021-08-08 21:59:47
2
1