Тінь протилежного дзеркала
Без сумніву світ цей уже не змінити,
Хіба що у снах, якщо будемо жити.
Це, наче дива, якщо вийде зробити,
Велика напруга, яку важко пробити.
Та неможливо вже приховати,
Мусиш порвати чи щось розказати,
Не легко писати та страшно тримати,
Не можеш, то мусиш усе пам’ятати.
Хто я – ніхто
І у світі немає.
У дзеркалі знову
Хтось слід замітає.
Тебе не цінують,
Керують щодня,
Хоч матимеш право,
Несе течія.
Для них це вже звично
Тебе опускати,
Не стримаєш сльози..
Можливо тікати?
Не вистачає тієї години
Залишитись сам із собою від нині.
Просто лежати й дивитись кудись
У пошуках місця, де будеш колись.
Якби кожен сказав щось своє,
Якусь особисту темницю,
Люди би знали правду в житті,
Вбили б ту хитру лисицю.
Та людство боїться незнаного страху,
Що правда ця буде гірка.
Саме тому тут панує незграбство,
Топить ті шанси ріка.
Не рівняйся на нього,
А буть ти собою,
Живи як ти любиш,
Дивись за собою.
Всі ми ще не ідеал
І далеко до цього,
Ми краплинки дощу
І тікаєм від нього,
Ми частинка ріки,
Що несе за собою
Цілі ями й пастки
І нас із тобою.
Відкрий свої очі,
Дивись в небеса,
Просто помрій..
Ти завжди права!
2021-08-10 10:06:08
2
0