Вірші
Особистість
Розумієш, що таких як ти немає,
Талановитих і пристрасних людей.
Кожен себе ще шукає,
Хоч буде багато бідей.
Знай, що ти знайдеш себе,
Не сьогодні, не завтра, а потім.
Серце ніколи не буде слабе,
Викинь в собі весь непотріб.
Якщо не виходить, дій далі!
Не падай духом ніколи.
По собі знаю надалі,
Надоїли всі ці приколи!
Важко забути втрачених.
На жаль, це ще важча війна..
І багато таких поранених,
Для них впаде зоря.
Не тільки у тебе проблеми
І не тільки тобі співчувати,
Якщо хочеш про себе новели,
Тоді встань і йди себе будувати!
Чому ти нічого не робиш?
А будеш жалітися долі.
Знову ти себе гнобиш
І руки накладаєш поволі.
Пам’ятай, що фундамент,
Який ти почнеш будувати,
Не зруйнує ніякий парламент,
Якщо будеш себе цінувати.
3
0
218
.
Коли все погано
І сенсу не бачиш,
Усе одногранно,
Знову ти плачеш.
Хоч знайомі дороги
Та сліду не видно,
Надокучливі пороги,
За себе не стидно.
Відкрийся усім!
Витри сльози з очей,
Стань сильнішим за грім,
Станеш гідним ідей.
Прислухайся серцю
Й живи для родини,
Дай ворогам перцю.
Ти герой України!
Живи і радій,
Що живеш в Батьківщині.
Вже давно не крадій,
Все одно ми єдині.
Гордися сім’єю
Також і близькими,
Будь кращим душею,
Залишайтесь такими!
4
0
217
Всього лиш слова...
Всього лиш слова з малих сторінок
Для подальше відкритої суті,
Просто безодня із власних думок,
Програвши турнір серед люті.
Ненавидиш тих, хто скалічив любов,
Хоч сам винуватий у цьому,
Наче темна фарба стікатиме кров,
Покидаєш дорогу знайому.
Не бачиш сенсу та важко ступити
Крок в потойбіччя нестями.
Внутрішня тінь буде просити
Душевно мінятись ролями.
Навіть не мрій і не показуй емоцій,
Не потрібен більше дар мови.
Важко буде на кожному кроці,
Ставиш крапку із жалюгідної коми.
Думаєш, що все надто просто,
Готовий до самовбивства,
Слова викидатимеш гостро,
Знову почнуться слідства.
Хтось помирає душею,
Когось покидають тіла.
Ти не робиш долю простою,
Це лиш вигадані нами діла!
Тобі важко порадіти за друга,
Комусь важко зітхнути..
Охоплює нікчемна недуга,
З часом легко тебе забути.
4
0
301
Тінь протилежного дзеркала
Без сумніву світ цей уже не змінити,
Хіба що у снах, якщо будемо жити.
Це, наче дива, якщо вийде зробити,
Велика напруга, яку важко пробити.
Та неможливо вже приховати,
Мусиш порвати чи щось розказати,
Не легко писати та страшно тримати,
Не можеш, то мусиш усе пам’ятати.
Хто я – ніхто
І у світі немає.
У дзеркалі знову
Хтось слід замітає.
Тебе не цінують,
Керують щодня,
Хоч матимеш право,
Несе течія.
Для них це вже звично
Тебе опускати,
Не стримаєш сльози..
Можливо тікати?
Не вистачає тієї години
Залишитись сам із собою від нині.
Просто лежати й дивитись кудись
У пошуках місця, де будеш колись.
Якби кожен сказав щось своє,
Якусь особисту темницю,
Люди би знали правду в житті,
Вбили б ту хитру лисицю.
Та людство боїться незнаного страху,
Що правда ця буде гірка.
Саме тому тут панує незграбство,
Топить ті шанси ріка.
Не рівняйся на нього,
А буть ти собою,
Живи як ти любиш,
Дивись за собою.
Всі ми ще не ідеал
І далеко до цього,
Ми краплинки дощу
І тікаєм від нього,
Ми частинка ріки,
Що несе за собою
Цілі ями й пастки
І нас із тобою.
Відкрий свої очі,
Дивись в небеса,
Просто помрій..
Ти завжди права!
2
0
213
Шрами на руках
Моє життя - це шрами на руках,
Сьогодні я наблизилась до краю.
Я не лякалась пригнути в думках
І тієї думки, що вмираю.
Всі ці секунди, як один момент
Життя хотіли замінити,
І падаючи камнем об цемент.
Хоча повинна би злетіти.
Як було нерозумно і даремно
Дивитись вниз з розкритого вікна.
Проблеми позникали би, напевно,
Але тепер я б не наважилась одна.
4
0
299
Кажуть, що сильні не плачуть
Кажуть, що сильні не плачуть
Без потреби їм щось втрачати.
Не знають що справді бачуть,
Не дано це все відчувати.
Кажуть що сильні не знають,
Що таке боляче й важко
Адже вони усе мають,
Що все це дістати не тяжко.
Кажуть, що сильні сміються
Над бідними та жебраками.
Якщо з ними ті перетнуться
Одразу ж потрібно вбивати.
Кажуть, що сильні бездушні
І не знають, що таке дружба,
Що слова їх незворушні,
Життя проживають у службі.
Кажуть, шо сильні терпляче
Витягують лезо зі шкіри
Без допомоги інших, юначе,
І їм не бракує віри.
Кажуть, що сильні не можуть
Дивитися знизу угору,
Вони ніколи не допоможуть,
А бігтимуть по коридору.
Всеодно, що вони могутні,
Працюють ночами і днями,
І емоції в них ще присутні,
Збереглися цими роками.
5
2
228
