Кажуть, що сильні не плачуть
Кажуть, що сильні не плачуть Без потреби їм щось втрачати. Не знають що справді бачуть, Не дано це все відчувати. Кажуть що сильні не знають, Що таке боляче й важко Адже вони усе мають, Що все це дістати не тяжко. Кажуть, що сильні сміються Над бідними та жебраками. Якщо з ними ті перетнуться Одразу ж потрібно вбивати. Кажуть, що сильні бездушні І не знають, що таке дружба, Що слова їх незворушні, Життя проживають у службі. Кажуть, шо сильні терпляче Витягують лезо зі шкіри Без допомоги інших, юначе, І їм не бракує віри. Кажуть, що сильні не можуть Дивитися знизу угору, Вони ніколи не допоможуть, А бігтимуть по коридору. Всеодно, що вони могутні, Працюють ночами і днями, І емоції в них ще присутні, Збереглися цими роками.
2021-08-10 06:05:27
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K. Vostokov
Це дуже прекрасний вірш. Коли читаю подібне, то відразу розумію, що це йде від серця. Таке пишеться коли дійсно є, що сказати і чим поділитися. Це не коли для портфоліо .. А коли просто не можеш замкнути подібне в своєму внутрішньому світі. Повторюся, це чудовий вірш! Вибачте за можливі помилки в моєму українському, давно не практикувався.
Відповісти
2021-08-10 08:58:39
1
Tania Maliuha
@K. Vostokov Вдячна)
Відповісти
2021-08-10 09:25:04
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2937
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4947