Кажуть, що сильні не плачуть
Tania Maliuha
Кажуть, що сильні не плачуть Без потреби їм щось втрачати. Не знають що справді бачуть, Не дано це все відчувати. Кажуть що сильні не знають, Що таке боляче й важко Адже вони усе мають, Що все це дістати не тяжко. Кажуть, що сильні сміються Над бідними та жебраками. Якщо з ними ті перетнуться Одразу ж потрібно вбивати. Кажуть, що сильні бездушні І не знають, що таке дружба, Що слова їх незворушні, Життя проживають у службі. Кажуть, шо сильні терпляче Витягують лезо зі шкіри Без допомоги інших, юначе, І їм не бракує віри. Кажуть, що сильні не можуть Дивитися знизу угору, Вони ніколи не допоможуть, А бігтимуть по коридору. Всеодно, що вони могутні, Працюють ночами і днями, І емоції в них ще присутні, Збереглися цими роками.
2021-08-10 06:05:27
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K. Vostokov
Це дуже прекрасний вірш. Коли читаю подібне, то відразу розумію, що це йде від серця. Таке пишеться коли дійсно є, що сказати і чим поділитися. Це не коли для портфоліо .. А коли просто не можеш замкнути подібне в своєму внутрішньому світі. Повторюся, це чудовий вірш! Вибачте за можливі помилки в моєму українському, давно не практикувався.
Відповісти
2021-08-10 08:58:39
1
Tania Maliuha
@K. Vostokov Вдячна)
Відповісти
2021-08-10 09:25:04
1
Інші вірші поета
Всього лиш слова... Шрами на руках Особистість .
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1996
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10174