Кажуть, що сильні не плачуть
Tania Maliuha
Кажуть, що сильні не плачуть Без потреби їм щось втрачати. Не знають що справді бачуть, Не дано це все відчувати. Кажуть що сильні не знають, Що таке боляче й важко Адже вони усе мають, Що все це дістати не тяжко. Кажуть, що сильні сміються Над бідними та жебраками. Якщо з ними ті перетнуться Одразу ж потрібно вбивати. Кажуть, що сильні бездушні І не знають, що таке дружба, Що слова їх незворушні, Життя проживають у службі. Кажуть, шо сильні терпляче Витягують лезо зі шкіри Без допомоги інших, юначе, І їм не бракує віри. Кажуть, що сильні не можуть Дивитися знизу угору, Вони ніколи не допоможуть, А бігтимуть по коридору. Всеодно, що вони могутні, Працюють ночами і днями, І емоції в них ще присутні, Збереглися цими роками.
2021-08-10 06:05:27
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K. Vostokov
Це дуже прекрасний вірш. Коли читаю подібне, то відразу розумію, що це йде від серця. Таке пишеться коли дійсно є, що сказати і чим поділитися. Це не коли для портфоліо .. А коли просто не можеш замкнути подібне в своєму внутрішньому світі. Повторюся, це чудовий вірш! Вибачте за можливі помилки в моєму українському, давно не практикувався.
Відповісти
2021-08-10 08:58:39
1
Tania Maliuha
@K. Vostokov Вдячна)
Відповісти
2021-08-10 09:25:04
1
Інші вірші поета
Тінь протилежного дзеркала Всього лиш слова... Особистість Шрами на руках
Інші поети
Kristin
@Khris_K
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
cheska Bailey
@Francheska_Bailey
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5139
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3599