Кажуть, що сильні не плачуть
Tania Maliuha
Кажуть, що сильні не плачуть Без потреби їм щось втрачати. Не знають що справді бачуть, Не дано це все відчувати. Кажуть що сильні не знають, Що таке боляче й важко Адже вони усе мають, Що все це дістати не тяжко. Кажуть, що сильні сміються Над бідними та жебраками. Якщо з ними ті перетнуться Одразу ж потрібно вбивати. Кажуть, що сильні бездушні І не знають, що таке дружба, Що слова їх незворушні, Життя проживають у службі. Кажуть, шо сильні терпляче Витягують лезо зі шкіри Без допомоги інших, юначе, І їм не бракує віри. Кажуть, що сильні не можуть Дивитися знизу угору, Вони ніколи не допоможуть, А бігтимуть по коридору. Всеодно, що вони могутні, Працюють ночами і днями, І емоції в них ще присутні, Збереглися цими роками.
2021-08-10 06:05:27
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K. Vostokov
Це дуже прекрасний вірш. Коли читаю подібне, то відразу розумію, що це йде від серця. Таке пишеться коли дійсно є, що сказати і чим поділитися. Це не коли для портфоліо .. А коли просто не можеш замкнути подібне в своєму внутрішньому світі. Повторюся, це чудовий вірш! Вибачте за можливі помилки в моєму українському, давно не практикувався.
Відповісти
2021-08-10 08:58:39
1
Tania Maliuha
@K. Vostokov Вдячна)
Відповісти
2021-08-10 09:25:04
1
Інші вірші поета
Всього лиш слова... Тінь протилежного дзеркала Особистість .
Інші поети
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4500
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4617