055: ... ++

Самоскид!

полудневий ранок, все таке буденне шум машин подолу сум техно-коханок мрію бути небом що вкриває дім чи сумновеселий, чи дощами повний хочу бути небом, якщо будеш з ним. я вже не безпевний я вже не в журбі ранок полудневий сидить у мені вже останній місяць (чуєш-бо, вже останній місяць. довше, ніж я міг в'явити!) я писав поодаль я не міг це вснити я не міг в'явити і тому мовчав я чинив що хочу я чинив щоночі я чинив без тями і страждав без сліз я був авантюрним друзі та тютюн забирали серце погляд і мій пас дні були буденні дні були буремні нас це не зламало — ми зламали час.

2022-10-04 12:12:03

12

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Лео Лея

Перечитала ще раз. Забираю в "Обране"

Відповісти

2022-10-04 20:30:56

Подобається

Самоскид!

@Лео Лея ахах радий що вам сподобалось!

Відповісти

2022-10-04 20:33:33

1

Катерина Коваленко

Ого, звучить як вірш, який обов'язково треба покласти на музику0-0

Відповісти

2022-10-05 13:28:46

1

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

16

4058

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208