049: досі київ ++
який це вже вірш написаний за час війни?.. я зроблю збірку, і спалю, якщо залишуся живим. * * * київські заходи сонця чимось нагадують сміх вони з'являються, коли ви обмінюєтесь теплими жартами, зникають, варто ніжній серйозності зайнятись поміж карих віч і ненароком повертаються знов. київські сквери чимось нагадують задумлені голови повні тіней та сотней мешканців в них буваючи там, відчуваєш себе гостем, чомусь рідним хазяїну та ніколи не залишишся на ніч. київські квартири чимось нагадують серця бо лише в них повертається любов після напружених днів бо лише в них сплахують сотні жарівних свічок варто лише тобі розкрити обійми і так, я вірю: ми всі зможемо зустрітись в наших києвах наприкінці війни
2022-10-04 20:33:15
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олег Шаула
Ой кайфовий кінець 😍
Відповісти
2022-10-04 22:00:27
2
Катерина Коваленко
Дуже гарний вірш!
Відповісти
2022-10-05 13:16:45
2
Eneli Fox
Будемо надіятись що зустрінемося)
Відповісти
2022-10-25 06:49:39
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1803
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2024