049: досі київ ++
який це вже вірш написаний за час війни?.. я зроблю збірку, і спалю, якщо залишуся живим. * * * київські заходи сонця чимось нагадують сміх вони з'являються, коли ви обмінюєтесь теплими жартами, зникають, варто ніжній серйозності зайнятись поміж карих віч і ненароком повертаються знов. київські сквери чимось нагадують задумлені голови повні тіней та сотней мешканців в них буваючи там, відчуваєш себе гостем, чомусь рідним хазяїну та ніколи не залишишся на ніч. київські квартири чимось нагадують серця бо лише в них повертається любов після напружених днів бо лише в них сплахують сотні жарівних свічок варто лише тобі розкрити обійми і так, я вірю: ми всі зможемо зустрітись в наших києвах наприкінці війни
2022-10-04 20:33:15
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олег Шаула
Ой кайфовий кінець 😍
Відповісти
2022-10-04 22:00:27
2
Катерина Коваленко
Дуже гарний вірш!
Відповісти
2022-10-05 13:16:45
2
Eneli Fox
Будемо надіятись що зустрінемося)
Відповісти
2022-10-25 06:49:39
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2352
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2629