049: досі київ ++
який це вже вірш написаний за час війни?.. я зроблю збірку, і спалю, якщо залишуся живим. * * * київські заходи сонця чимось нагадують сміх вони з'являються, коли ви обмінюєтесь теплими жартами, зникають, варто ніжній серйозності зайнятись поміж карих віч і ненароком повертаються знов. київські сквери чимось нагадують задумлені голови повні тіней та сотней мешканців в них буваючи там, відчуваєш себе гостем, чомусь рідним хазяїну та ніколи не залишишся на ніч. київські квартири чимось нагадують серця бо лише в них повертається любов після напружених днів бо лише в них сплахують сотні жарівних свічок варто лише тобі розкрити обійми і так, я вірю: ми всі зможемо зустрітись в наших києвах наприкінці війни
2022-10-04 20:33:15
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олег Шаула
Ой кайфовий кінець 😍
Відповісти
2022-10-04 22:00:27
2
Катерина Коваленко
Дуже гарний вірш!
Відповісти
2022-10-05 13:16:45
2
Eneli Fox
Будемо надіятись що зустрінемося)
Відповісти
2022-10-25 06:49:39
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2412
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2430