співрозмірний аспанфут

Самоскид!

як день? знову в тяжбі за справедливі справи поміж ідолів ікон та слави ну і дурник ти! знову втупився в вітрину оминаючи годину ігноруючи життя ти — як я тільки спутаний іншими путами. знати = бути я не знаю хто я і куди я йду чи де моє місце навіщо живу чи що за стукіт чую у скронях чому тепло то в очах то в долонях чому вчора літо, сьогодні — зима мене нема? смішний ти. біжи скоріш, допивай свою каву вмикай телевізор, дивись рекламу переслідуй п'яти товаришів. бажаю спіткнутись на своїй стезі бажаю упасти в болото подій нарешті розбити кожну з надій в собі опісля, без знань зустрінеш найкраще на що заслужив. можливо тоді ти відчуєш що жив, смішний.

2022-09-29 09:24:19

15

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Кіса Белінська

Знайома назва

Відповісти

2022-09-30 17:38:31

Подобається

Лео Лея

Цікавий ритм. Навіть мелодія крутиться в голові, не можу спіймати її за хвоста. Вірш сподобався👍

Відповісти

2022-10-02 05:59:46

1

Eneli Fox

Дуже душевно🤗

Відповісти

2022-10-25 06:50:29

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4116

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12572