співрозмірний аспанфут

Самоскид!

як день? знову в тяжбі за справедливі справи поміж ідолів ікон та слави ну і дурник ти! знову втупився в вітрину оминаючи годину ігноруючи життя ти — як я тільки спутаний іншими путами. знати = бути я не знаю хто я і куди я йду чи де моє місце навіщо живу чи що за стукіт чую у скронях чому тепло то в очах то в долонях чому вчора літо, сьогодні — зима мене нема? смішний ти. біжи скоріш, допивай свою каву вмикай телевізор, дивись рекламу переслідуй п'яти товаришів. бажаю спіткнутись на своїй стезі бажаю упасти в болото подій нарешті розбити кожну з надій в собі опісля, без знань зустрінеш найкраще на що заслужив. можливо тоді ти відчуєш що жив, смішний.

2022-09-29 09:24:19

15

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Кіса Белінська

Знайома назва

Відповісти

2022-09-30 17:38:31

Подобається

Лео Лея

Цікавий ритм. Навіть мелодія крутиться в голові, не можу спіймати її за хвоста. Вірш сподобався👍

Відповісти

2022-10-02 05:59:46

1

Eneli Fox

Дуже душевно🤗

Відповісти

2022-10-25 06:50:29

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12649

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5075