всупереч

Самоскид!

час писати вірші минув: рими і ритми вплелись у мову, течуть разом з кров'ю судинами ⠀⠀⠀⠀⠀й знову питають тебе про війну. стиль вже став настільки буденним що його не помітиш ні зранку ні ввечері його помічають лише бармени але аж ніяк не ти. для чого ж тоді він тобі? для чого тобі химерні звороти, зворушливий та пронизливий погляд, якщо останні життєві турботи описані безліч разів? якщо на сценах ти береш мікрофони, і декламуєш вірші чи розгони люди ж дивляться співчутливо, питаючи "є психолог"? стиль — це також і сила слово — це також і зброя ритм дає можливість думати єдино поезія дає свободу. вони потрібні для чогось, чогось значного: для життя наприклад але розумієш, твоїм лексиконом⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀нікого не втішиш ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀і не підтримаєш. твоїми ритмами не залатаєш покрівлю ⠀⠀⠀⠀⠀і рими твої ракети не знищать скільки б не хотів,⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ і скільки б не вірив,⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ інколи трапляється час дій та тиші.

2022-10-16 21:41:42

10

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Олег Шаула

Все я вже хочу розривати це на цитати та бити тебе палкою за те що не привіз це на різанину

Відповісти

2022-10-16 21:46:14

1

Лео Лея

В "Обране" (дуже знайомий стан)

Відповісти

2022-10-17 03:03:35

1

Eneli Fox

Дуже життєво)

Відповісти

2022-10-25 06:48:09

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11551

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2605