ألم
جـمـيـلـة
لم أعد أتحمل هذا الألم لقد استكفيت، لقد انتهيت، لم يعد هناك شيء كما هو، كل شيء أصبح مثل الظلام الكاحل، خيبات الأمل تجري خلفي، يأكُلني الحُزن من جميع الجهات، صار الحُزن رفيقي الوحيد، خسرتُ كل شيء في حياتي لم يتبقَّ لي أمل لأعيش. -مريم وائل"جميلة"
2021-02-14 21:14:54
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
يُـــم يُـــم
ابدعتي جداا 😭♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2021-02-14 21:15:59
1
يُـــم يُـــم
حلوة اويي 😭♥️♥️
Відповісти
2021-02-14 21:16:10
1
جـمـيـلـة
@يُـــم يُـــم عيونك احلى اصلا😭😭💙💙💙💙💙💙💙🌍
Відповісти
2021-02-14 21:17:23
Подобається
Інші вірші поета
سعادة. حُزن "لم أعرف معنى الحب قط إلا معكَ"
Інші поети
dishka1234_AWT
@dishka1234_AWT
Princess Girl
@Princess_life
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1766
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11521