Х

MARI

Я побачив цю дівчину в центрі міста Вона сиділа на терасі кафе Одна, але з вигляду оптимістка Її не турбувало навпроти місце пусте. Спокійна пила каву, їла свій фондан Від пекучого сонця захист - окуляри. В телефоні щось гортала, мабуть, Інстаграм Вона не та, якій би в слід кричали: «Лярва!». Вона сміялась щиро, мов малеча, Коли їй хтось зателефонував. І все складалось так, неначе Цей випадок Господь запланував. Я задививсь на неї, мов хлопчисько, Водночас витончена, стильна і висока, Хотів за нею йти, та пролунав будильник І вже крізь штори сонце лоскотало мої щоки. І я проснувсь. MARI

2018-05-09 20:58:18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Broken Heart

Круто

Відповісти

2018-05-10 03:37:25

MARI

@Broken Heart , спасибо большое)

Відповісти

2018-05-10 06:53:48

Подобається

Інші вірші поета

Шарм У мою душу зазирнула осінь Сон ...

Інші поети

regfery

@Arigus

SpaceWithin

@SpaceWithin

Airad

@dassha

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3637

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1568