Сон
Лягай. Поспи. Я буду берегти твій сон. Пилинки не зворушу у повітрі. Нехай той сон сидить десь під вікном. І хай співає він сонети заповітні. Я буду як ВО[вео] Морфея. В його ролі. Посаджу біля себе секретарку -  тишу. І поки буду на його престолі, Нехай працює, мов покірна миша. Я запущу в твій сон твою же ж мрію. І обіцяю заплатити, як завжди. Нехай вона тебе обіймами зігріє. Я чатуватиму. А ти і далі спи.
2019-06-07 12:41:35
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1526
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304