У мою душу зазирнула осінь

MARI

У мою душу зазирнула осінь Принесла подарунок, як це личить гостям. Сказала, що ображена на літо За те, що так теплом воно зігріте. За те, що дні у нього довгі і ясні, А ночі теплі, тихі й зоряні . За те, що сонце гріє, не пече, І небо світле, чисте й голубе. А осінь - третя зайва між зимою й літом, Погода в осені то добра, то сердита. І дні коротшають, і ночі холодніють, За це вона дощами плаче й вітром віє. У мою душу зазирнула осінь Дарунок не такий, як носять гості. Залишила тут смуток і печаль, Сказала, що зима вже близько. Дуже. Жаль.

2019-06-07 12:44:18

3

0

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3316

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12169