Вірші
Шарм
Твій шалений шарм
Сковує мій погляд й приводить до тебе
Ти море, безодня, небо.
Той шарм як шар, як жар
Поглинає, пече, тримає
І ти моєї пісні жанр.
І виходу звідси немає.
Потреба волі породжує агресію.
Бореться мозок з серцем.
Останнє німіє, кам'яніє, тліє.
Змішались ангели з демонами.
Присміхаючись, розмовляють, сидять.
Насолоджуючись диявольськими трелями.
Я йду по місту, бачу бар:
Там жар, там шар, там ти і там твій шарм.
Ти сам собі цар.
4
0
495
У мою душу зазирнула осінь
У мою душу зазирнула осінь
Принесла подарунок, як це личить гостям.
Сказала, що ображена на літо
За те, що так теплом воно зігріте.
За те, що дні у нього довгі і ясні,
А ночі теплі, тихі й зоряні .
За те, що сонце гріє, не пече,
І небо світле, чисте й голубе.
А осінь - третя зайва між зимою й літом,
Погода в осені то добра, то сердита.
І дні коротшають, і ночі холодніють,
За це вона дощами плаче й вітром віє.
У мою душу зазирнула осінь
Дарунок не такий, як носять гості.
Залишила тут смуток і печаль,
Сказала, що зима вже близько.
Дуже. Жаль.
3
0
489
Сон
Лягай. Поспи.
Я буду берегти твій сон.
Пилинки не зворушу у повітрі.
Нехай той сон сидить десь під вікном.
І хай співає він сонети заповітні.
Я буду як ВО[вео] Морфея. В його ролі.
Посаджу біля себе секретарку - тишу.
І поки буду на його престолі,
Нехай працює, мов покірна миша.
Я запущу в твій сон твою же ж мрію.
І обіцяю заплатити, як завжди.
Нехай вона тебе обіймами зігріє.
Я чатуватиму. А ти і далі спи.
2
0
461
...
Стривоженим подихом вітер,
Торкає моїх плечей.
Божі замріяні квіти,
І погляд пустих очей.
Сонце лягає плавно,
Збираючи втому дня.
Любити когось ще рано,
Бо не дозріла зоря.
Небо обкуталось ватою,
Не запитавши дозволу.
Визирнув місяць із хати,
І стало любити можна.
3
0
355
Х
Я побачив цю дівчину в центрі міста
Вона сиділа на терасі кафе
Одна, але з вигляду оптимістка
Її не турбувало навпроти місце пусте.
Спокійна пила каву, їла свій фондан
Від пекучого сонця захист - окуляри.
В телефоні щось гортала, мабуть, Інстаграм
Вона не та, якій би в слід кричали: «Лярва!».
Вона сміялась щиро, мов малеча,
Коли їй хтось зателефонував.
І все складалось так, неначе
Цей випадок Господь запланував.
Я задививсь на неї, мов хлопчисько,
Водночас витончена, стильна і висока,
Хотів за нею йти, та пролунав будильник
І вже крізь штори сонце лоскотало мої щоки.
І я проснувсь.
MARI
7
2
641
