№16
Не плач матінко, не плач батенько, так я уже не повернусь.
Лежу ж бо я тепер вже непорушно, бездиханне
Десь на узліссі, укритий шаром снігу, ґрунтом, не почуваючи нічого.
Але воно не варте того, сивого волосся, ані тих сліз пекучих, що роз’їдають душу.
Я розумію, що вам болить, а надто вже тепер коли ще рана зовсім свіжа, та все ж таки прийміть оце, як є, як дане, що ніяк
Не змінеш й назад вернути не вернеш.
Збагніть, ви мої любі, я радий був би повернутись, та не можу, тому що я уже пішов на поклик вітру, дикими ланами в незвідані світи, з яких назад вже не вертають.
Тому не плачте рідні мої, прошу я вас навстанок
Натомість проживіть життя – за мене… заради мене.
… Не плачте… вже… не треба.
2023-10-04 19:13:47
1
0