№8
Martin Wind
І ось пішло із світу цього іще одне дитя безгрішне. Але за що загинуло воно? Невже настільки сильно вже завинило світу, що його прийшлося вбити? Ні, дитина ця була невинна, ще вчора гралася із іншими верещучи від радощів та сміху. А нині, нині вона уже не дише; кричать від горя лиш батьки її, що втратили у мить – єдине, неповторне, таке, що замінити вже просто неможливо. Й єдине що тривожить розум їх ,так сам як і мій, вбачаючи усі довкола смерті ці, за що воно, як і десятки, сотні інших загинуло у цій проклятій, темній чорній та гидкій війні?, Якої навіть смерть цурається через безжальність і жорстокість ворогів, що нищать все, рівняючи з землею цілі́ міста, а разом з тим і відіймають життя невинним.
2023-06-04 12:28:46
2
0
Інші вірші поета
№12 15 №16 9
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3489