Герої

Перший свого імені

Нікому не знати... Що біль у серці пізнати Нікому не знати... Наскільки важко іноді спати Нікому не знати... Що таке доньку чи сина втрачати Що таке серце? Що таке біль? Забуті для когось напевно Боліти не може серце у світі Де світло панує завжди Де небо прикрасне Безракетне і чисте Де насильства нема Немає і вбивста за пральну машину Невже вам важко признати Що нам важко без сумнівів спати Невже кожен звас засинаючи думать "Напевно в дітей скоро буде розлука " Із батьком і матір'ю... Із братом чи сестрою Питання вас мучитеме скоро Чому діти не спали? Напевно віт тих хто "за мир" йшов воювати Кров полеглого в землю втолота Напевно дивно усім признавать І вбита горем мати за сина почне ривать Над труною.... Напевно вже страшно стало Як тільки труна вам в голову приходить А мати, чи батько дітей там тіряють Напевно це важко Це відчувати Хоч рима слабка в мене вийшла тепер Але всежтаки.... Кожен із вас Зрозіміє це тоді Коли буде час Адресовано кожному................

2022-10-14 18:19:35

5

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3774

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1229