" Чи ти примарилась мені "

Merian Varner

Вона примарилась такою реальною Наче тут біля мене була Я вдивлявся в її щиру посмішку В моє серце запала вона ! . Скільки років пройшло не злічити Знову в сні появляєшся ти Не забути тебе - не впросити До реальності мої прийти . Смарагдові очі , силует лебединий О Боже пробач , ти настільки красива Любий твій прихід може бути прощальний Заграє нам вальс , потанцюєм в останнє . Прикрашені зали , шампаньське та квіти Тут ми наче з казки , кругом бігають діти Закружляю тебе в незабутнім романі Дізнаюся, що сплю я , і у вічній омані ... Настає новий день , просинаюсь один Вдивляюсь в вікно , бачу :" це вправду ти " ! Неважливі слова , очі в очі до сліз ... Ти нарешті прийшла у мій світ без причин .

2025-11-29 04:36:49

Інші вірші поета

"Не хочу прощатися з літом" " Змішані почуття " " Погрязла доля у пітьмі " "Сторінка нашого життя"

Інші поети

Nespassion

@Nespassion

Оксана Тухай

@oksanatukhay

Alvinaaa18 F

@Alvinaaa18

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16849

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4897