" Пишу вірші коли : "
Merian Varner
(18+)
Коли мені сумно і болить на душі Я сяду у тиші і пишу ці вірші Про все що за день мені накипіло Про те , що в житті я так сильно хотіла Проблеми , стосунки , родина , сім'я Немає вже сил - цей тягар тягну я ! Переповнена пам'ять в голові мало місця Залишилось вільної завдовжки з мізинця Не складається пазл у моєму бутті Засекречений шифр і забутий на дні До щастя , любові , вдачі та вроди Цей ключик від правди і моєї свободи Щоб зняти замок цих насушних тягот Я пишу ці вірші не відкривши свій рот Не ворохнувши язик - не промовлю ні слова Про те , як насправді у мене лайново Я немов би в кафе : "принесите мне щот" :" Не заплачу по счетам " бо душевний банкрот !
2021-05-19 14:46:29
9
0
Інші вірші поета
" Краса рідної землі " " Відчайдушна " " Вибрала нажаль не того " " Ніч "
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1708