" Мама приїде "

Merian Varner

Колись пам'ятаю , як була маленька Ти їхала з ранку з словами - " Так треба " Гіркіші від дьогтю ці миті розлуки Коли на пероні прощаються руки І ти у вагоні махаєш мені А я трима ляльку - весь погляд в тобі . Бабуся втішає - " Та ж мама приїде " Ступа від вокзалу , а ноженьки мліють - " Як довго прийдеться чекати мені ? Щоб рідна побачить твій взір на собі " . Вернулася нене - та пройшли вже роки Клен листя осипав , відцвіли всі сади Тепер матінка в дома чекає на мене : " Ми прийдем з чоловіком на гостини до тебе ".

2023-08-31 14:43:16

Інші вірші поета

" Ти втомлена працею ненько " " Ти поїдеш " " Осінь прийшла " " Надія "

Інші поети

Семіраміс

@stets

Molaa Nori

@Molaa

Emily Mcbroom

@Lol_books

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2233

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12488