" Вибрала нажаль не того "
Такі тендітні в жінки плечі , А стільки на собі несуть : Хлопоти , діти , бит , призвання - Наче коняку запряжуть ! . І тягне жінка всі ці грузи Згина хребет - себе втрача , А потім ще і на добавку Для чоловіка ти не та ! Колись була найкрасивіша , Тепер змарніла і стара , - " А де ж ти був мій чоловіче Коли тягнула все сама ? ! Недоспані , плачевні ночі Наша дитинка ще мала У хаті треба прибирати , На кухні їсти навари Не знаєш цього - бо не бачив Прийшов на все готове ти ! Не встиг у двері , зразу ж в ліжко І не спитав : " Чи їли ми ? " Мені ж самій усе заважко Хоча би міг допомогти ! " . Цікавишся лише собою : Друзяки , пиво і кафе Собі не жадний ти купити Найкращий одяг та спиртне ! А на сім'ю тобі начхати Бо ти ж - " Найкращий , молодець " Коли ж терпіння лопне в жінки Тоді настане твій кінець ! Такі круті ці " Чоловіки " Які й самі на плечах в жінки : Обстірані та ситі ходять В гостях : завідують , говорять - " Який чудовий сім'янин " ! А він у ролі наче син ! . Чому ж жінки бувають сильні ? Та стільки горя їм мести ? Бо вибрала нажаль не того Із ким це все мала нести ! .
2023-03-15 06:05:22
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Tianna Mase_
Неймовірно сильно...
Відповісти
2023-03-15 08:43:49
1
Merian Varner
@Tianna Mase_ дуже дякую , написала його сьогодні з просоння за годину . Рими йшли одна за одною , вийшла ціла історія 😅
Відповісти
2023-03-15 10:15:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2293
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2580