" Вибрала нажаль не того "

Merian Varner

Такі тендітні в жінки плечі , А стільки на собі несуть : Хлопоти , діти , бит , призвання - Наче коняку запряжуть ! . І тягне жінка всі ці грузи Згина хребет - себе втрача , А потім ще і на добавку Для чоловіка ти не та ! Колись була найкрасивіша , Тепер змарніла і стара , - " А де ж ти був мій чоловіче Коли тягнула все сама ? ! Недоспані , плачевні ночі Наша дитинка ще мала У хаті треба прибирати , На кухні їсти навари Не знаєш цього - бо не бачив Прийшов на все готове ти ! Не встиг у двері , зразу ж в ліжко І не спитав : " Чи їли ми ? " Мені ж самій усе заважко Хоча би міг допомогти ! " . Цікавишся лише собою : Друзяки , пиво і кафе Собі не жадний ти купити Найкращий одяг та спиртне ! А на сім'ю тобі начхати Бо ти ж - " Найкращий , молодець " Коли ж терпіння лопне в жінки Тоді настане твій кінець ! Такі круті ці " Чоловіки " Які й самі на плечах в жінки : Обстірані та ситі ходять В гостях : завідують , говорять - " Який чудовий сім'янин " ! А він у ролі наче син ! . Чому ж жінки бувають сильні ? Та стільки горя їм мести ? Бо вибрала нажаль не того Із ким це все мала нести ! .

2023-03-15 06:05:22

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Tianna Mase_

Неймовірно сильно...

Відповісти

2023-03-15 08:43:49

1

Merian Varner

@Tianna Mase_ дуже дякую , написала його сьогодні з просоння за годину . Рими йшли одна за одною , вийшла ціла історія 😅

Відповісти

2023-03-15 10:15:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9525

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1099