" Вибрала нажаль не того "

Merian Varner

Такі тендітні в жінки плечі , А стільки на собі несуть : Хлопоти , діти , бит , призвання - Наче коняку запряжуть ! . І тягне жінка всі ці грузи Згина хребет - себе втрача , А потім ще і на добавку Для чоловіка ти не та ! Колись була найкрасивіша , Тепер змарніла і стара , - " А де ж ти був мій чоловіче Коли тягнула все сама ? ! Недоспані , плачевні ночі Наша дитинка ще мала У хаті треба прибирати , На кухні їсти навари Не знаєш цього - бо не бачив Прийшов на все готове ти ! Не встиг у двері , зразу ж в ліжко І не спитав : " Чи їли ми ? " Мені ж самій усе заважко Хоча би міг допомогти ! " . Цікавишся лише собою : Друзяки , пиво і кафе Собі не жадний ти купити Найкращий одяг та спиртне ! А на сім'ю тобі начхати Бо ти ж - " Найкращий , молодець " Коли ж терпіння лопне в жінки Тоді настане твій кінець ! Такі круті ці " Чоловіки " Які й самі на плечах в жінки : Обстірані та ситі ходять В гостях : завідують , говорять - " Який чудовий сім'янин " ! А він у ролі наче син ! . Чому ж жінки бувають сильні ? Та стільки горя їм мести ? Бо вибрала нажаль не того Із ким це все мала нести ! .

2023-03-15 06:05:22

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Tianna Mase_

Неймовірно сильно...

Відповісти

2023-03-15 08:43:49

1

Merian Varner

@Tianna Mase_ дуже дякую , написала його сьогодні з просоння за годину . Рими йшли одна за одною , вийшла ціла історія 😅

Відповісти

2023-03-15 10:15:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

52

39

1619