" Скажи куди ми діли своє гасло "
Merian Varner
Пройшли роки і відцвіли наші троянди Погас той погляд , що колись горів Слова стали фальшиві та холодні Що стало з нами ? Невже це відлік днів ?! Часи розлуки , недосказання й сварки Але ж було й хороше - ми були наче в сні Скажи куди ми діли сили й гасло ? Вогню , який колись для нас горів ! . В груді моїй серце було мов жерло Тепер воно дотліло - остався вугольок За ним мене покинула й надія І полетіла в небо неначе мотильок ! Два океани сліз - тепер це мої очі Поглянь у них побачиш лиш журбу ! Я не скажу ні слова , я просто мовчки плачу Тому , що досі ще тебе люблю !
2022-01-16 06:58:56
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Прекрасний вірш, але в першому рядку помилка в слові, ви написали"відцвіди", а там мабуть мало бути відцвіли. А так то все МАКСИМАЛЬНО класно✨👏✨
Відповісти
2022-01-16 17:12:38
1
Merian Varner
@просто веселка дуже дякую, я старалась написати його максимально душевно 🥰 Так ви праві в першому рядку була опечатка, але вже все виправила 😊
Відповісти
2022-01-16 17:28:25
1
Інші вірші поета
"Хто скаже , що кохання не чудове" " Зимова пора " " Мама приїде " " Новий рік "
Інші поети
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5504
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2167