" Скажи куди ми діли своє гасло "

Merian Varner

Пройшли роки і відцвіли наші троянди Погас той погляд , що колись горів Слова стали фальшиві та холодні Що стало з нами ? Невже це відлік днів ?! Часи розлуки , недосказання й сварки Але ж було й хороше - ми були наче в сні Скажи куди ми діли сили й гасло ? Вогню , який колись для нас горів ! . В груді моїй серце було мов жерло Тепер воно дотліло - остався вугольок За ним мене покинула й надія І полетіла в небо неначе мотильок ! Два океани сліз - тепер це мої очі Поглянь у них побачиш лиш журбу ! Я не скажу ні слова , я просто мовчки плачу Тому , що досі ще тебе люблю !

2022-01-16 06:58:56

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

Прекрасний вірш, але в першому рядку помилка в слові, ви написали"відцвіди", а там мабуть мало бути відцвіли. А так то все МАКСИМАЛЬНО класно✨👏✨

Відповісти

2022-01-16 17:12:38

1

Merian Varner

@просто веселка дуже дякую, я старалась написати його максимально душевно 🥰 Так ви праві в першому рядку була опечатка, але вже все виправила 😊

Відповісти

2022-01-16 17:28:25

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3266

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12181