" Не можна ображатись на щасливих "
Merian Varner
Не можна ображатись на щасливих Проблеми наші їм чужі Вони не ходять , а летять на крилах Незрозумілі їм ці погляди сумні : Закохані , все мріють й сяють Побачиш хоч не схочеш - бо очі їх горять ! З обличчям загадковим й милим Разом всіх хочеться обнять . Із помислом одним і самим щирим Вони так тягнуться сильніше покохать ! Не зрозуміти їм людей з серцем розбитим І зостається нам лише прощать Бо мить їх щастя й ейфорії Нажаль не вічна , вона така мала ! Нехай будуть щасливі й мріють Доки не змінила білу - чорна полоса !
2022-01-04 08:02:49
9
0
Інші вірші поета
" Новий рік " " Час летить " " Колишнє " " Такий секрет у мене є "
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1524
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11156