" Милосердя "
Merian Varner
Людям з черствим серцем легше жити Їх не хвилює , коли спраглий хоче пити Коли голодний котик чи бідняк на дворі Просять крихту хліба вмираючи поволі ! Коли хворі та немічні просять допомоги Бо це єдиний шанс їх дійти до перемоги ! Життя над смертю , неначе судді ми Вирішуємо долі " Помогти - не помогти " . Не бачать наші очі і серце не болить Коли дитя без дому на вулиці сидить Сльози горохом - це місце сірих мас ! Тут часто плачуть люди в душі повній образ . Могли б ми внести лепту та їм допомогти Для цього лише треба милосердя ! Задумайтесь , як би були на їхнім місці ви Чи захотіли б їм тоді допомогти ?!
2022-09-28 04:24:21
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сильно. Є над чим подумати. Вірш викликав сум, бо дійсно є таке в світі...
Відповісти
2022-11-27 06:56:35
1
Merian Varner
@Сандра Мей Так , я хотіла піднести цю тему для роздумів між людьми
Відповісти
2022-11-27 06:57:44
1
Інші вірші поета
" Я не цураюся своєї простоти " " Змішані почуття " " Новий рік " "Пори року"
Інші поети
Margarita20
@Margarita20
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16071
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2573