" Так важко відпустити "
Merian Varner
Так не просто відпустити цю людину Яка була підтримкою в тяжку годину Була твоїм плечем - твоя відрада Завжди корисною була її порада . Не просто так про все забути : Адресу , номер , та стосунки . Коли усе тобі нагадує , що був У тебе колись : хлопець , дівчина , або найкращий друг ! Перекреслити - із свого життя забрати Поставити на своє серце грати ! Від тих людей , які там довго жили Теплом своїм, колись нас окружили. Так важко дати волю почуттям , Коли вже пізно і назад немає вороття, Коли слова втрачають зміст і все без сенсу Вже не впускаю людей в гості - зачинене серце .
2021-05-23 22:37:08
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Merian Varner
спасибі ☺️
Відповісти
2021-05-24 05:39:22
Подобається
ДрВейдер
А вот теперь на чистоту. Меня спрашивали часто, что может тебя заставить плакать, а я говорю, что то что касается моей жизни на прямую. Буду откровеннен, этот стих тронул меня своими слонами и своего главное тем что именно такую же ситуацию я чувствовал буквально на днях
Відповісти
2021-05-31 22:01:40
1
Merian Varner
@ДрВейдер , спасибо большое я старалась передать ощущение в такие жизненные моменты 😊
Відповісти
2021-06-01 06:56:05
Подобається
Інші вірші поета
"Як шкода , що уже не буде" " Зима " " Думки " " Мне надо так "
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1550
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1449