" Я не цураюся своєї простоти "
Merian Varner
Я не цураюся своєї простоти ! Цим може на інакших не похожа Мені не треба ваші бренди і цяцьки ! Я не боюся вийти в люди без " Айфона " Так рівнодушні всякі люксові кафе Я можу без " мейкапу " знимкуватись Не поважаю тих , які корони надягли І думають , що : - " Батьків гроші - їхня влада " Так на чужому хлібові припіднялись І дивляться на всіх неначе на відходи , А їм хоча би краплю простоти Були б хороші люди без корони ! . Босоніж можу прогулятись в літні дні По травах , щоб відчути насолоду Та не боюся - ні ! підпортить " педік'юр " Я відчуваю в цих речах свою свободу ! І з'їсти піцу без приборів я люблю - Бо так вона здається ще смачніша Я не чекаю цих хлопків із ваших рук - Коли я зроблю добре діло безоплатно І цьому принципу дітей своїх навчу ! За це все й люблю простоту свою ! .
2024-01-15 07:26:22
6
0
Інші вірші поета
" Емоції вкладаю в ці ряди" " Відчайдушна " " Мама приїде " " Діти наші квіти "
Інші поети
Duaa Is Lazy
@Writer_Duaa
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2313
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1274