" Я не цураюся своєї простоти "

Merian Varner

Я не цураюся своєї простоти ! Цим може на інакших не похожа Мені не треба ваші бренди і цяцьки ! Я не боюся вийти в люди без " Айфона " Так рівнодушні всякі люксові кафе Я можу без " мейкапу " знимкуватись Не поважаю тих , які корони надягли І думають , що : - " Батьків гроші - їхня влада " Так на чужому хлібові припіднялись І дивляться на всіх неначе на відходи , А їм хоча би краплю простоти Були б хороші люди без корони ! . Босоніж можу прогулятись в літні дні По травах , щоб відчути насолоду Та не боюся - ні ! підпортить " педік'юр " Я відчуваю в цих речах свою свободу ! І з'їсти піцу без приборів я люблю - Бо так вона здається ще смачніша Я не чекаю цих хлопків із ваших рук - Коли я зроблю добре діло безоплатно І цьому принципу дітей своїх навчу ! За це все й люблю простоту свою ! .

2024-01-15 07:26:22

Інші вірші поета

" Новий рік " " Розкажи чому ? " " Скажи куди ми діли своє гасло " " Дитинство"

Інші поети

Clary Lorraine

@clarylorraine

Miyako-san

@Sakura_san_

Maee

@Maee

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12125

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4518