1,2,3..

Nana

1,2,3.. Medve a láthatáron. 4,5,6.. Nyakadba harap. 7,8,9.. Véres a talaj,s összeesel. 10,11,12.. Halottan fetrengel a földön. 13,14,15.. Pár év eltelt,egy család oda jön. 16,17,18.. Sikoltozva futnak el,és elnyeli őket az árok. 19,20,21.. Mostmár ők is véresek. 22,23.. Itt kezdődik a híres átok. 24,25,26.. Számolom a napokat. 27,28.. Kezdek megőrülni,megfogadtam nem bántok ezután senkit soha. 29,30,31.. Ez már a világvége? 32,33,34.. Jé,ott repül egy légy! 35,36,37.. Hé,te meg hova mész?! 38,39,40.. Ezt a verset mondogatom,és nézem az embereket. 41,42,43.. Mi történik velem?Miért halkul el a hangom? 44,45,46.. Teljesen lebénultam. 47,48.. Mi ez a fény,hol a sötét?Az otthonomat akarom!! 49,50,51.. Most meg felrepültem. 52,53.. Azt hiszem halott vagyok. 54,55.. De az átok életre tör. 56,57.. Vigyázzál merre mész. 58,59.. A következő te is lehetsz.

2019-05-28 14:11:49

Інші вірші поета

Éjfél Tangó az ördöggel Osztály induló Csak akkor..

Інші поети

Олег Майнд

@oleg_mind

Христина Вітрицька

@kornada

alia gala

@galaalia

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8411

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11427