اقتباس

mira_cha

بعد رحيلهم للسَماء تأخذك عواصف الذكريات إلى دوامة ممتلئةٍ بأحاديث الفَقد ، تملأ شقوق ذاكرتك بمشاهد مزدحمة كالوميض في عتمة العقل حتى تتنهد الذكريات في رأسك ، تجلس طويلاً على مقاعد الانتظار حتى تشيخ ملامحك منتظراً أحدهم ...ولا يأتي ، ترتطم كل مساء شاحب بصندوق رسائلهم المهمل ولا تصل رسالة منك و إن كانت فارغة . . تبوح ببؤس للمرآة ما كنت تخفيه تجاههم فلا يسمعك غيرك ، يتسللون إليك ... في حُلم فتتمنى أن تتجمد اللحظة إلى الأبد ، ورغم ذلك هم هنا بشكل دائم لا يغادروننا إطلاقا ، يحيطون بنا بطيف غير مرئي يتوغلون بداخلنا ..حتى نكتظ بالفَقد ، ويعرفون ما نشعر بطريقة تثير الرعب ، حتى تربكك فكرة أنك مُراقب من شخص تحت التراب ! . . صارح من تحب دون عناء الوقت المناسب ، فأنت لا تدري هل يسعفك الوقت لذلك ؟ كُن لينّا قبل أنْ تُكسر ، معطفا لحبيبتك ذات شتاء قارص متكأً لصديق يحبك بعمق ، كُن متأكدا أن حقل السعادة لا يثمر غير سنابل الحُب... # كتاب كن لنفسك كل شيء أعجبتني كلماته رغم بساطتها إلا انها شديدة العمق بمعانيها ... كونوا بخير ...🍀

2018-08-21 15:32:51

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Sho8765Sho

الكلمات مؤثره ولامست قلبي وأنتي ايضا كوني بخير ♥

Відповісти

2018-08-21 15:39:34

1

mira_cha

@Sho8765Sho ^^ ❤

Відповісти

2018-08-21 15:51:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3869

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11501