اقتباس
mira_cha
  بعد رحيلهم للسَماء تأخذك عواصف الذكريات إلى دوامة ممتلئةٍ بأحاديث الفَقد ، تملأ شقوق ذاكرتك بمشاهد مزدحمة كالوميض في عتمة العقل حتى تتنهد الذكريات في رأسك ، تجلس طويلاً على مقاعد الانتظار حتى تشيخ ملامحك منتظراً أحدهم ...ولا يأتي ، ترتطم كل مساء شاحب بصندوق رسائلهم المهمل ولا تصل رسالة منك و إن كانت فارغة . . تبوح ببؤس للمرآة ما كنت تخفيه تجاههم فلا يسمعك غيرك ، يتسللون إليك ... في حُلم فتتمنى أن تتجمد اللحظة إلى الأبد ، ورغم ذلك هم هنا بشكل دائم لا يغادروننا إطلاقا ، يحيطون بنا بطيف غير مرئي يتوغلون بداخلنا ..حتى نكتظ بالفَقد ، ويعرفون ما نشعر بطريقة تثير الرعب ، حتى تربكك فكرة أنك مُراقب من شخص تحت التراب ! . . صارح من تحب دون عناء الوقت المناسب ، فأنت لا تدري هل يسعفك الوقت لذلك ؟ كُن لينّا قبل أنْ تُكسر ، معطفا لحبيبتك ذات شتاء قارص متكأً لصديق يحبك بعمق ، كُن متأكدا أن حقل السعادة لا يثمر غير سنابل الحُب... # كتاب كن لنفسك كل شيء أعجبتني كلماته رغم بساطتها إلا انها شديدة العمق بمعانيها ... كونوا بخير ...🍀
2018-08-21 15:32:51
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sho8765Sho
الكلمات مؤثره ولامست قلبي وأنتي ايضا كوني بخير ♥
Відповісти
2018-08-21 15:39:34
1
mira_cha
@Sho8765Sho ^^ ❤
Відповісти
2018-08-21 15:51:45
Подобається
Інші вірші поета
Red ابداع نقيض نو سالفة
Інші поети
Малой
@teddywinters
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3024