حرية

mira_cha

أكان عومي في مستنقع الموت و الخذلان قيداً لي أكنت سجينةً من دون أن أُدان بتهمة تسجني في قيعان انعدام الأحلام ؟ حركت يداي بعشوائية فلست أطلب غير الحرية و لكن الأوان قد فنى و حلمي قد تلاشى في منام أأصبحت الحرية شيئا لا يشترى ولا في الأحلام ؟ أم فقط علينا السكون و عدم عصيان الآلام ؟ ولكننا بشر و البشر لا يرضون بالهوان و الذلان لذا فاليحدث الفيضان فيضان من المشاعر قد قيدت لزمان و قد حان الأوان فلو مات في منام فللواقع فرصة لتحقيقه و رسم ساحة النضال نضال! هو لحريتي التي فقدت حرية مشاعري التي منعت من التشكل كالغمام و ها أنتِ يا برعم السلام قد بدأتي تضربين جذورك لتخرجي من مجرد آمال إلى واقع و حادث يُشِبُ نارا في داخلي من العزم و الكفاح . . لو رضيت يوما بالذل و الهوان لما استطعتُ و لا استطاع احدنا رسم عالمه بين صفحات حياته الفانية ذات الألوان القاتمة . إرمي علبةة الالوان الكئيبة و استبدلها بأخرى جديدة تضج بالحياة . شيء كتبته على السريع قبل ساعات ❤🌸

2018-08-21 19:53:03

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

mira_cha

@Sho8765Sho شكرا ❤

Відповісти

2018-08-22 02:31:51

Подобається

mira_cha

شكرا يعسل 😍 كنت جالسة انتظر فكتبت و وقتها الجو كان يجنن فالالهام نزل ؛)

Відповісти

2018-08-22 02:34:48

Подобається

mira_cha

❤

Відповісти

2018-08-22 02:48:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11501

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3305