Люблю тебе
Деміра Рейн
Хоч стихнуть птахи у саду Ти не почуєш їхній спів Та вір , я все ж тебе люблю Без приводу ,без слів. Люблю я так як вітер віє Як щось шепоче до трави Як в небі сонце тихенько мріє Як усміхається мені. Люблю тебе я як весну Люблю тебе завжди я Хоч як літо осінь чи зиму Люблю тебе, моя ти мрія. Люблю тебе я як життя Люблю я сильно, як ніхто не любить Ти моя мить, моє буття Тебе завжди любити буду. Люблю тебе і більш нікого Так завжди буде вір Бо ти частина мого життя Бо ти частина моїх мрій. * Люблю тебе ....*
2020-03-13 14:08:10
16
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Ліса
Як чудово😍
Відповісти
2022-11-14 19:20:17
1
Деміра Рейн
@Ліса а я от зараз читаю цей вірш і він мені геть не подобається 😅😅таке римування і пунктуація, що я зараз вмру з сміху, хоча сама й писала нього...
Відповісти
2022-11-14 19:24:20
1
Ліса
@Деміра Рейн інколи читачі на це не дивляться, вірші йдуть строками десь глибоко до сердця і найчастіше минулого 😋
Відповісти
2022-11-14 19:30:42
1
Інші вірші поета
ХОЛОДНИЙ ГРУДЕНЬ Боюся Поки ти лише чай допиваєш... ЗАРАЗ
Інші поети
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2611
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2289