temporary

Деміра Рейн

все тимчасове; і навіть ми, і навіть ти. і навіть небо, не кажучи про сонце. все почалося і з часом до кінця має прийти, забутися, неначе вчора ще живим був сон цей. все тимчасове; бо почавшись — обрело ліміти. І навіть вічність скотиться до кінця, і все, що ранило — перестає боліти, і всі, хто ранив — йдуть у небуття. все тимчасове, все заросте травою, ця мить, цей день, усе так швидкоплинне, і спогад цей пов'язаний з тобою — немає значення й водночас так важливий...

2025-02-15 23:15:34

Інші вірші поета

Вони – це ми . не свято Душу забрала війна СЕНС

Інші поети

Joyful Willow

@Joyful_willow

بسنت

@bassant_samir_aly

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17015

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12973