Time

Деміра Рейн

Час забирає все за собою , Спогади , думки , і навіть людей . Час по життю проходить стіною , Тоді коли все вже в житті не окей . Час нас руйнує , тихо підкравшись , Тоді , як здається , застигло все, А він відступить когось вже забравши , Але для тебе час далі іде ... Час забирає , все те що маємо , Те , що цінніше , мабуть , понадусе , Тоді здається ми знову вмираємо . Але для нас час ще все-таки іде .... Коли вже нікого поряд не має , Того , хто був з тобою завжди . Тоді й здається , час вмирає , Але ти із своїм ще живи ... Коли вже нікого й ніщо не вернути , Здається , що час твій таки прийшов , Тоді із полегшенням можеш здихнути , Ти домігся того , до чого йшов ....

2020-08-17 20:57:22

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Деміра Рейн

Дякую .😊

Відповісти

2020-08-18 16:14:52

1

Деміра Рейн

@Boanerge Спасибі . І Вам також всього найкращого .❤️

Відповісти

2020-08-24 20:05:20

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

5

1634