Безнадійно
Так хотів щоби поруч була, Губи цілувати і торкатись до тіла Від душевної втоми голова гула. Я пірнати в цей чужий і не любий океан не хотіла. Не хотілось втрачати землю з-під ніг. Кожен день мріяв про зустріч, Я ж хотіла лиш спокою і щоб хтось з цією дилемою допоміг. Жадібно вдихав мій парфум з волосся, Я ж старанно приховувала байдужість. Не горю, не закохана зовсім. Може треба ще часу, а може все це виправдання. Я не хочу й мабуть вже не зміню своє відношення, ні. Хто б врятував від його безнадійного кохання. (Збірка "Ночі")
2018-07-01 11:19:27
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1732
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12139