Майя
На склі залишились відбитки пальців,
В сміттєвому відрі кривавий, тьмяний бинт.
Важке дихання, ніби від тривалих танців,
Погасло світло, з холодильника дістали холодний, терпкий спирт.
У неї День народження, а на столі лиш брудні кружки від кави,
Вже майже половина другої години ранку, а вона сидить на підвіконні і чекає.
Розбитий посуд від знервованих будніх, або просто заради забави,
Вона малює майбутнє з ним, а він забув залишити нагадування в телефоні - “День народження Майї“
Абонент недосяжний, залиште повідомлення..
Слова пронизливо врізаються їй в вухо,
Потім гудки, їй відібрало мовлення,
Сказати “покидьок, ненавиджу!“ - не вистачило духу.
Для неї світ перестав існувати.
Ніби у пустому вакуумі власного бачення,
Так наче у просторі чудернацького телебачення,
Вона почала сходити з розуму, щоб зупинити кровотечу порізаної душі, не вистачить лише вати.
Не перший раз він грається її почуттями, ніби з лялькою має справу.
Така наївна та чистосердечна, світ проковтне її не попирхаючись,
Майбутньому Майї загрожує кінець без початку, не починаючись.
Використовує дівчинку, її шалену, але світлу і чисту уяву.
Ніби людина зі свідомістю, зовсім не схожа на інших,
Вона малює життя,
А не пелену що затуманює реальність.
Вона людина, а не маріонетка зі стажем, на кшталт, “ідеальнісь“ ,
І хоче жити заради ідей, у певній мірі неможливі, для сміливих, сильніших за більшість.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:13:07
2
0