Йому 16

Veronа

Який чудовий вік, розквітла юність, і хочеться летіти до небес, Не поспішай, і насолоджуйся моментом, щоби відчути кожне відчуття. Щоб не впустити жодну мить прекрасну, щоби побачити ту крапельку чудес. У молодості не гірчить життя, кожну закоханість сприймаєш як глибокі почуття. Малюй собі щасливу долю, враховуй помилки батьків, Не витрачайся на пусті розмови, живи життя, а не існуй. Не намагайся повторяти дурість, не заробляй глибоких шрамів від років. Не смій зневажити себе і силою душі, і невгамовністю керуй. Дозволь собі бути щасливим, і бути вартим справжнього кохання, Роби щасливими для тебе цінних, або хоч викличи усмішку на її обличчі. Малюй, будуй життя, хай будеш ти найщасливішим в світі. Кохай, коханим буть, створюй бажання. (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 15:43:57

Інші вірші поета

Вже не маленька, та в дитинстві досі Давай нап'ємось Таємниця Дурень

Інші поети

Moi

@Moi_2000

Твой человечек

@lania

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12181

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2553